МОЛОКО ПЕРЕГОРІЛО...

Хочете, щоб грудне молоко не збігло раптом, без попередження та видимих причин? Коротка, завжди дієва рекомендація: подбайте про ефективну стимуляцію грудей і чесно, рішуче та ніжно впустіть у ваше грудне вигодовування окситоцин. Це корисно з усіх боків, як мінімум. Як максимум, завдяки гормону любові і спокою ви станете щасливішою, а годування — приємнішими. Навіть якщо ваше сьогодення сповнене всіляких переживань.

⠀

На цьому можна завершувати пост, бо в короткому форматі я все сказала 👋

⠀

«Але ж, —відповісте мені ви, — у багатьох жінок молоко від стресу «перегорає», і дітей переводять на суміш!..»

⠀

Так, переводять. Ні, не перегорає «просто ось ррраз і все». Далі буде багато розумних слів, бо я знаю, що вам потрібні деталі.

⠀

За кількість грудного молока відповідає пролактин. Але мати достатньо молока — недостатньо. Потрібно, щоб дитина його отримала, так? Саме окситоцин сприяє скороченню м'язових (міоепітеліальніх) клітин, завдяки чому відбувається викид молока з альвеол в протоки. І дитина його легко висмоктує.

Пролактин і окситоцин однаково важливі для успішного грудного вигодовування.

⠀

А ось як насправді виглядає драма всіх часів і народів під кодовою назвою «від стресу перегоріло молоко»: мама понервувала / не виспалася / злякалася / відчуває тривогу або стрес і нічого з цим не робить (це не звинувачення, просто констатація) ➡️ адреналін блокує дію окситоцину ➡️ молоко виходить з грудей з великими труднощами, дитина поводить себе неспокійно (ще б пак, потоку немає!) ➡️ малюкові дають суміш ➡️ запит на молоко зменшується, адже дитину вже нагодували ➡️ коли молоко не видаляється з грудей, підвищений тиск зменшує капілярний кровотік ➡️ зниження кровотоку мінімізує надходження окситоцину до міоепітеліальних клітин, і молоко виводиться все гірше ➡️ гіпофіз скорочує вироблення пролактину, бо у цьому немає реальної потреби. Також нагадаю про локальний контроль вироблення молока — в наповненій груді вироблення молока уповільнюється.

А тепер коротше: чим менший попит, тим меншою буде пропозиція. Така вже наша фізіологія.

⠀

І ось як це працює: чутливі закінчення на ареолах і сосках стимулюються смоктанням чи зціджуванням ➡️ імпульси, що нервовими шляхами потрапляють у головний мозок мами, викликають вироблення та вивільнення пролактину і окситоцину ➡️ під дією цих гормонів відбувається секреція та виділення молока. Стимуляція дитиною ареоли і соска матері є класичним нейроендокринним рефлексом.

Як мама відчуває дію окситоцину:

⠀

❤️‍🔥 легке поколювання, пощипування, печіння різного ступеня інтенсивності, відчуття наповненості та тяжкості у грудях;

❤️‍🔥 ейфорія (вау!);

❤️‍🔥 спрага (забезпечте собі безперешкодний водопій);

❤️‍🔥 сонливість;

❤️‍🔥 бурчання в животі 😐;

🖤   ...нудота, головний біль та стан безвиході. Це зворотний бік окситоцину, іноді буває і так... Далеко не у всіх, звичайно.

⠀

Під час приливу дитина активніше смокче, молоко іноді б'є фонтанами і підтікає з іншої груді. Але не у всіх. Деякі мами взагалі не відчувають ані приливів, ані будь-якого ще прояву окситоцинового рефлексу. І це також нормально: діти таких мам можуть чудово набирати вагу (і роблять це)!

⠀

Хоча вивільнення окситоцину і пролактину посилюється при стимуляції молочної залози, частина окситоцину виробляється у відповідь на подразнення інших сенсорних систем: у матері може виділятися молоко, коли вона думає про малюка, дивиться на нього, торкається або нюхає його.

Окситоцин також вивільняється при болях, фізичних вправах та холоді, але ці реакції притуплюються під час лактації.

⠀

Пролактин виділяється за умови стимуляції соска. Тому вироблення молока не ініціюється іншими сенсорними шляхами. А от на власний окситоцин ви можете впливати будь-коли, майже миттєво.

В наступному дописі розповім, як саме.